Локалізація виробництва − єдиний вектор розвитку України

03.07.2020

Демографічні процеси, що відбуваються зараз в Україні, є наслідком повної незахищеності українських виробників та внутрішнього ринку від іноземних товарів. Людина їде туди, де є робота. Українці їдуть в Польщу та інші країни Європи, оскільки на відміну від України, тамтешні ринки є закритими. Наприклад, високий рівень протекціонізму у Німеччині та Польщі забезпечується сертифікацією, ліцензуванням, допомогами на створення робочих місць, дешевими кредитами та прямими субсидіями для виробників, загальною розвинутістю економік, щоі потребують менших початкових інвестицій у нові заводи та продукти.

Люди, які виїжджають з України через брак роботи, платять податки для іншої країни, народжують там дітей, переймають іноземне громадянство, мову та культуру.

На відміну від локалізації виробництва, ідеї відкритого ринку були би для нас прийнятними, якби інші країни не застосовували протекціоністські заходи (зокрема нетарифні), вимагаючи від України цілком відмовитись від протекціонізму.

Конкуренція всередині України через неможливість отримати гідну роботу змінює мотивацію людей у бік народження однієї дитини або ненародження взагалі оскільки незрозуміло, як виростити дитину, і чи завтра не буде втрачена робота, через що я,доведеться їхати в іншу країну.

Очевидно, що Україна без локалізації виробництва програє у конкуренції за робочі місця, за людей, які би хотіли жити та працювати в Україні.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства розробило проект постанови про запровадження нецінового критерію локалізації в закупівлях машинобудування. За умови 35% українських компонентів у собівартості товару виробник отримує нецінову частину оцінки під час аукціону у розмірі 30% від загальної. Схожий за суттю законопроєкт був зареєстрований у Верховній Раді України.

Натомість деякі джерела поширють твердження, що локалізація не сприятиме розвитку вітчизняного виробництва і, відповідно, програє економіка. Зокрема Київська школа економіки (КШЕ) провела деякі розрахунки, та стверджує, що українська економіка може втратити $591-642 млн. від преференцій українському машинобудуванню.

Розрахунки було проведено із використанням гравітаційної моделі та моделі Костінота та Родрігеса-Клєра. Ми спробували розібратись, чи достовірно пораховані показники, які пропонуються для прийняття рішень на рівні держави.

Сумніви у надійності моделей та розрахунків

Гравітаційна модель у класичному вигляді визначає залежність торгівлі між двома країнами від розмірів їхніх економік і відстані між країнами.

Вона підходить для деяких короткострокових прогнозів. Натомість існують комплексні проблеми, пов’язані з побудовою та оцінкою за гравітаційною моделлю, а саме: 1) не стаціонарність даних, що використовуються для оцінки гравітаційної моделі; 2) завищені оцінки коефіцієнтів гравітаційної моделі в разі використання неадекватної економетричної методології; 3) ненадійність методів оцінки гравітаційної моделі для нестаціонарних даних.

(Джерело: Zwinkels R. C. J. Gravity equations: Workhorse or Trojan horse in explaining trade and FDI patterns across time and space? / R. C. J. Zwinkels, S. Beugelsdijk // International Business Review. -2010. - No 19. – P. 102–115.)

Використання невірної економетричної методології при оцінці гравітаційної моделі призводить до низької статистичної значущості коефіцієнтів моделі і меншому абсолютному ефекту більшості змінних моделі.

Завищені оцінки в гравітаційної моделі можуть давати невірні орієнтири для економічної політики.

Використання моделі Костінота та Родрігеса-Клєра для оцінки впливу на добробут є доволі суперечливим.

По-перше, ця модель не враховує довгострокові ефекти від збільшення зайнятості у країні, де вводяться обмеження по локалізації. Збільшення зайнятості веде до покращення демографічних показників, що у свою чергу призводить до збільшення всіх економічних чинників, у тому числі збільшує ВВП.

По-друге, модель не враховує мультиплікаційних ефектів від витрат коштів у межах країни на відміну від виплат за її межі. На такі мультиплікаційні ефекти можна не зважати лише у разі вільного, безумовного та безпроцентного отримання країною коштів (від МВФ, Федеральної резервної системи або іншого фінінституту), чого в нашій країні не спостерігається.

По-третє, модель, що використана КШЕ для оцінки втрат ВВП та зниження добробуту, враховує численну кількість показників. Більшість з них є розрахунковими та оціночними.

Економічні моделі є прийнятним методом економетричного аналізу лише в разі відповідності їх тим моделям, що підтверджені дослідженнями та мають високу пояснювальну здатність. В іншому разі статистична значимість результатів та змінних, що включені в модель, є низькою та не може бути використана для прийняття рішень.

Очевидно, що розрахунки, проведені КШЕ,з оцінки еластичності:

а також з оцінки впливу на прибуток від торгівлі (G):

далекі від класичних моделей, які використовують меншу кількість чинників, мають високу пояснювальну здатність, і навіть при цьому використовуються далеко не в якості догми, а лише для попередніх досліджень та приблизних розрахунків.

(Джерело: Занадворов В.С., Занадворова А.В. Экономика города. Вводный курс: учебное пособие. — М.: ИКЦ «Академкнига», 2003. — С. 129-133. — ISBN 5-94628-099-6.)

Моделі, що використано КШЕ, мають численну кількість суб'єктивно оціночних показників (єs, λs, ступінь конкуренції в секторі, tau), що у сукупності із неоднозначністю залежностей у формулах, дають ненадійні та недостовірні результати.

Оцінка добробуту

Київською школою економіки у презентації розрахунків за моделями ототожнюються поняття:

− зменшення реального доходу на душу населення;

− негативний ефект;

− вплив на ВВП ;,

− втрати добробуту ;

− прибуток від торгівлі .

В той же час ці поняття не є ідентичними як з точки зору визначень та розрахунку, так і з точки зору короткострокового та довгострокового впливу.

Прикладне значення для ситуації, що розглядається, має визначення добробуту, оскільки інші показники не здійснюють комплексний довгостроковий вплив (зниження ВВП), або не мають змісту в сенсі прийняття рішення (прибуток від торгівлі).

Добробут визначається як забезпеченість населення держави, соціальної групи або класу, сім'ї, окремої особистості матеріальними, фінансовими, соціальними і духовними благами.

Добробут нерозривно пов'язаний із соціальними факторами: рівнем зайнятості, демографічними чинниками, стабільним курсом валюти.

Оцінка добробуту лише через вплив на ВВП або прибуток від торгівлі є суперечливою, оскільки опускаються інші вагомі чинники:

− рівень безробіття,

− інфляція,

− споживання всередині країни.

Наприклад, експерти Едінбурзької бізнес-школи ставлять добробут (W) у залежність від внутрішнього споживання (С), інвестицій організацій (І), держвидатків всередині країни (G), рівня безробіття (U), інфляції (INF) та різниці між експортом та імпортом (BudgetSurplus):

Розрахунки КШЕ щодо короткострокового зменшення ВВП (на 0,57% або 0,53%) не враховують, що локалізація за проектом закону та за урядовою ініціативою збільшує рівень зайнятості всередині країни, збільшує внутрішнє споживання (плюс ефект мультиплікатора), збільшує податки для українського бюджету та відповідно можливості для держвидатків (на освіту, медицину, військо), вирівнює різницю між експортом та імпортом, покращує сировинну спрямованість структури експорту-імпорту.

Загальні висновки

Локалізація виробництва використовується усіма європейськими державами для створення робочих місць у наукоємних галузях із великою доданою вартістю. Люди, конкуруючи за робочі місця, переїжджають у ті країни, які можуть такі робочі місця забезпечити. Країни, у свою чергу, конкурують за людей, які згідні жити в даній країні, народжувати дітей, бути носіями мови, культури, сплачувати податки.

Без локалізації виробництва Україна очевидно програє у цій боротьбі.

Розрахунки переваг або втрат від локалізації повинні включати не лише матеріальні, але і соціальні та демографічні чинники. Використання моделей, які включають обмежену кількість істотних факторів, але натомість численну кількість оціночних суб'єктивних показників, призводить до суперечливих прогнозів, які не можуть слугувати надійною базою для прийняття рішень.

Віктор Медведєв,

кандидат економічних наук

версія для друку